— Збираю цілий рік на відпочинок у Єгипет, але на острові Бірючий ніколи не був. Живу в Харкові, але не знаю що таке Шаровка. В Києві вже шість років, але Софіївський парк в Умані, що не так вже й далеко машиною, так і не відвідав.

Ось типова ситуація в Україні. Ми подорожуємо вкрай мало. Якщо ви багато мандруєте країною — скоріше за все, ви соціолог/урбаніст або культуролог/етнограф (зі власних спостережень). У кожному передмісті є що подивитись. Але чому українці рідко коли обирають подорож, як розвагу вихідного дня? Маємо декілька припущень. Звісно, що мова йде не про воєнні часи, бо зараз більшість українців мають інші проблеми. І мандрівки набули інших сенсів, пов’язаних з виживанням та волонтерством. Але війна закінчиться, і ці події змусять українців більше цікавитись своєю історією і рідним краєм. Плануємо самостійно перевірити всі наші "томущо", зробивши декілька одноденних експедицій до незнайомих нам маленьких міст Львівщини. Щож, поїхали!

‍

СТРИЙ

‍

Близько дев'ятої години ранку місто Стрий тільки но прокидається. Поодинокі блукаючі люди, з десяток автівок та бусів, лише біля базару звично гамівно. На вулицях пахне хлібом і кавою «від Стрийка». З церков чутно співи ранкових месс.

Місто має приємну розмірену атмосферу. Повітря чисте, але з ароматами і музикою великих міст. Сидячи на 3 поверсі кафешки з панорамними вікнами на вулиці Шевченка, з'явилось враження, що ми на Київському Подолі. На тихій та архітектурно привабливій вулиці Соломії Крушельницької здалося, наче ми у Франківську. Заколочені вікна маєтків позаду майдану Ринок нагадали про депресивні квартали Катовіце.

Місто ніби складене з цитат. За одну добу ми тільки познайомились з ним. Але не змогли відчути ідентичність Стрия — треба більше часу.

Тож перед нами постають нові запитання для роздумів. Що вказує на ідентичність міста? Чи варто від кожного населеного пункту вимагати щось унікальне? Чи треба вигадувати вау-фактор для позначки території? Хто свідчить більше про важливість: люди чи будови? Може маленькому містечку вистачить бути просто звичайним? Просто зручним, просто доступним…

‍

‍

СКОЛЕ

‍

Над маленьким Сколе, що на Львівщині, ширяє незримий дух курортного міста.

Незримий — тому що його бачиш не очима, а скоріше легким поштовхом у спину. Тому що він ховається між рядків про героїчне минуле. Тому що як тут відпочивати ти маєш знайти особисто.

Вочевидь, цього року з відпочинком всюди вкрай важко, але стан небувалої легкості з'являється тільки-но зіскочиш з рейсового автобусу. Високі хвойні дерева у Тані викликали дитячі спогади про севастопільські парки, а дерев'яна церква — про Шевченківський гай у Львові (його знають ще як Львівський скансен). Щось спрацювало тут, як кліпове мислення: сонце, тепло, вузькі вулиці, дерева, 1-2-поверхова забудова, кіоск з морозивом, мінеральна вода — миті спостереження, коли ми йдемо до пляжу купатися. Розміреність у поведінці людей, їх позитивна налаштованість до приїзжих, навіть асортимент магазину з вишиванками говорять нам про те, що туристи у цьому місті бувають.

Нас привабила можливість скористатися прогулянковими маршрутами національного парку «Сколівські Бескиди», вхід до якого починається ще з моста через річку Опір. Саме туди, у рекреаційну набережну зону Співочого поля, ми і попрямували, після того, як взяли ранкову каву в піцерії «Доміно». І тільки вереснева гірська мигичка стала нам коліжанкою у подорожі…

‍

‍

СЛАВСЬКО

‍

"Користь, міцність і краса" — триада окреслених римлянином Вітрувієм складових, на які спираються двадцять століть архітектури. За такими параметрами можна охарактеризувати будь-яку архітектурну деталь у місті. Лава, ліхтар, паркан, смітник — все несе в собі функцію і має бути достатньо міцним, щоб служити якомога довше. А що до краси? Наскільки важлива краса для смітника, наприклад, і якими темпами сучасний дизайн починає з'являтися в українських містах? Ми звернули увагу на подібні деталі в Славському, тому що в маленьких українських містечках, за нашими спостереженнями, рідко можна зустріти гарний дизайн на вулицях. Чому?

Ми віримо, що дизайн завжди накладається на функціональний скелет форми. Основа для міста — якісне покриття пішохідних і автодоріг, доглянутість архітектурного фонду, жива вібрація громадських просторів, єдність з природним середовищем. Сучасний дизайн у Славському з'явився, і це – хороший знак розвитку публічного простору. Мости з новітніх матеріалів, ліхтарі незвичних форм у парках, дизайнерські таблички і вказівники, навіть на клумбах можна побачити сталі тенденції висадження рослин (переважають не однолітні, а багаторічні трави).

За гарний дизайн люди за кордоном готові платити, особливо за якісний та непомітний дизайн, що гарантує функціонування десятиліттями. Один із прикладів хорошого дизайну у Славському — фасадне дерев'яне риштування других поверхів будинків та використання природної компоненти у організації простору. Але, щоб бути чесними, зауважимо, що ми потрапили в розпал економічної трансформації містечка, коли великі гроші вже зайшли до місцевої курортної складової, проте урбаністика тільки-но почала свою перебудову.

‍

‍

БОРИСЛАВ

‍

Поїздка в Борислав — менше про сучасну урбаністику чи архітектуру, більше про історію й наслідки промисловості в місті.

У процесі спілкування з гідами ми зрозуміли, що цікавою є сама фраза "Втрачений Борислав", якою оперують тут. Про яку втрату йдеться мова в туристичних екскурсіях?

Меньше ста років тому сіль, нафта та озокерит були великою цінністю для краю. Землю, на якій зараз збудовано місто, використовували заради добування ресурсів, багатства і слави. Коли говорять про втрату — говорять про те, що ресурси вичерпано, вони не дають більше тих обсягів, що раніше. Місто втратило свою значущість на ринку економіки та промисловості.

Якщо подивитись старі фотографії з нафтових родовищ, то місто мало жахливий вигляд: вирізані ліси, хатинки і вишки. Людям, які зараз виборюють право на чисте повітря і простір для велосипедистів, важко уявити, що то був за сморід від нафти і безлад від постійних пожеж. Багнюка замість асфальтових доріг, нафтові болота замість озер з лебедями.

Дотепер ми можемо спостерігати безліч ознак видобутку нафтогазу прямо на вулицях: в парку або у когось на прибудинковій ділянці ще й досі височіють діючі журавлики (їх близько 750), труби, що стирчать на узбіччі доріг кожна під своїм номером, легкий запах нафти, який можна відчути крокуючи вулицею.

‍

‍

Автори: Містограф / 2022