Першим містом, де ми вирішили протестувати Містограф, став Чернігів. Він знаходиться недалеко від Києва, має історичну вагу та легенду, ми обидва там ніколи не бували, що важливо. Ми поїхали до Чернігова всією великою родиною і спершу не робили великих ставок на результат, але за три дні вдалося побачити та замалювати багато. Хотілося зрозуміти з чого складається старе місто, помічати його життя, проходячи через історично важливі місця (кургани або Преображенський собор, якому вже 1000 років!), а також звертати увагу на те, що було зроблено ще вчора – наприклад, гори сміття у лісі біля набережної або графіті на пішохідному мосту через Десну.
Три дні ми взаємодіяли з міським середовищем Чернігова. Один з висновків який ми зробили – це зв'язність пішохідних маршрутів, доступність та привабливість громадських місць у історичній частині міста. Ми дійсно отримували задоволення від красивої архітектури та чистого повітря. А вулиці спроектовані "у масштабі людини" зовсім не перевантажені транспортом. Але варто спуститися "під Вал" - і це вже не місто, а скромне селище в чотири сотні. Дуже цікавим видалося те, як місто лояльно взаємодіє з одноповерховою забудовою. У Чернігові незвичайною відчувалася присутність електротранспорту та електронних табло на його зупинках. Освітленість міста тотальна, з присмаком камерності, де церкви горіли як ялинкові гірлянди. А ось берегу річки з притоками приділили не так багато уваги, і від цього здається, що потенціал річки втрачено/не розкрито повною мірою.
Архітектура Чернігова – це про нашарування часу. Дизайн Чернігова – це про те, як бути сучасним із таким історичним багажем. Архітектурне обличчя міста Чернігова, яке ми побачили, — це збережені храмові споруди різних століть, їхня щільна концентрація в парковій зоні. З іншого боку, це хатинки. Красиві фамільні садиби в стилі модерн, звичайний житловий самобуд з інтуїтивним оформленням, казкові котеджі в брусі та з різьбленими віконницями. У фасадну вуличну забудову 4-5 поверхів вбудовується сталінка, неокласика та бруталізм. Постійні хрущовки усередині кварталів з атмосферою "міста на пенсії". Десь далеко височіючи над масивом зелені видніється кілька панелек. Портфоліо типової архітектури слід шукати на головній площі будь-якого міста. У Чернігові це Красна площа.
Ми прийшли на Красну площу та побачили класичну панораму великого міста – довгий проспект з бульварною пішохідною частиною на простріл та периметральна забудова: будиночки з вежами, будиночки з колонами. Враження повної реставрації. Бруківка площі з червоної цегли викладена ялинкою і впритул стикається спочатку з дорожньою, потім з тротуарною плиткою, створюючи безбар'єрне середовище. Стоячи по центру площі з'явилося відчуття порожнечі та помпезності, яка не для Чернігова. Ще схоже почуття виникає, дивлячись на територію навколо РАГСу, розташованого неподалік - будинок поза контекстом. Ми зрозуміли, що потрібно закладати більше часу для вивчення чернігівських садиб.
Малювати на вулицях Чернігова було добре: трохи дощу, трохи сонця, мерзли руки. У перший день ми визначили маршрут у вигляді ментальної мапи, другий вже малювали по точках, які відзначили, а третій день вибрали для себе ділянки, які хотілося вивчити і домальовувати з особливою ретельністю. Однією з таких точок була Червона площа. Вийшло не з першого разу, важко було вгадати масштаб. Часу до автобуса залишалося небагато, а площа велика. Тоді ми вирішили розділитись на дві команди: Таня з Марком залишились спостерігати і скетчити Красну площу, а Яро з дівчатами поїхали на таксі до Антонієвих печер, щоб поскетчити Чернігів згори. За годину-півтори знову зібраною команду рушили пішки з площі на пошуки автобуса до Києва, який врешті решт було спіймано десь поблизу МакДональдс, але не там, де ми очікували... Перша експедиція Містограф завершилась без втрат!
